Yamaha xs-850 (Кінь)

Мотоцикл був куплений з нагоди у друга в розстрочку за безцінь. З проблем: не було зарядки, троса спідометра і від стоянки на вулиці згнили нарульові перемикачі (пристосував від вітчизняного «Іжа»), стартер потребував чищення, вимагав ремонту кошик зчеплення, була потрібна чистка і синхронізація карбюраторів + заміна розходників, в іншому все в нормі. Блок карбюраторів віддав майстру, потім він же їх і синхронізував. Все інше дрібничку робив сам, складнощів не виникло, адже це японець, всі запчастини можна замовити, хоча і не доводилося особливо. Поїхав! 3-х (3!!!) циліндровий 6-и клапаний силовий агрегат обдаровує соковитою і рівномірною тягою від 1100об/хв (холості) до червоної зони на 9000об/хв. Вже на 2000об/хв на вищій, 5-ій передачі можна починати плавне, але потужне прискорення, що однозначно додає почуття впевненості в потоці. Незважаючи на чималу масу в 256 кг - вона розчиняється, як тільки зворушуєшся з місця і в міру набуття зноровки маневрування в заторах перетворюється на задоволення. Вже через пару днів їзди ноги з підніжок я прибирав тільки при остаточній зупинці. Висока класична посадка дає достатній огляд поверх дахів автомобілів, штатні дзеркала зі своїм завданням справляються. Лише дуже довга 1-ша передача змушує при маневруванні на «нульових» швидкостях активно працювати зчепленням, а воно тут, по-сучасним рамкам, дещо жорсткувато. КП володіє зближеними передавальними числами і дозволяє реалізовувати весь потенціал крутячого моменту. Працює КП чітко, без нарікань. Величезна фара світла «на 5», правда через її нестандартні розміри не всяке вітрове скло з каталогу встане на місце. Двигун повітряно-олійного охолодження, але навіть у палючий зною ознак перегріву не виявляв при будь-яких режимах експлуатації. Про витрати судити важко, все залежить від манери управління, але для довідки, на 100р, при бажанні можна цілий день від'їздити. Привід заднього колеса здійснюється карданим валом і, крім своєчасної заміни масла в мостах, обслуговування не потребує. Єдино, що стримує від викрутасів - непомірно слабкі передні гальма, звичайного тисне зусилля на важелі мало і доводиться гальмувати «пульсуючими» натисками, але і до цього звикаєш, тим більше що я вважаю себе розважливим водієм, а не вуличним гонщиком. Мотоцикл відмінно тримає дорогу і колійність абсолютно не збиває його з траєкторії, передня вилка на вигляд «хлипка», але зате чітко інформує про зчеплення передньої покришки з дорогою. Задні стійки Konig (Кені) мають три регулювання по переднатягу пружини, але, в принципі, я обходжуся найбільш «м'якою», так як їжджу зазвичай один без пасажира і по місту, а сам я худорлявої статури. Ще раз про двигун: ЗВУК! Його не сплутати на тлі V2 або 4-х циліндрових рядників. Та взагалі ні з чим!! Низький, трохи хриплуватий при розкрутці, і вмеру гучний... Хоча, словами мені не описати... Його можна тільки почути! Динаміка нітрохи не гірше сучасних однокласників і в тязі на низах явно виграє конфігурація з 2-а клапанами на циліндр. Мотор ніяк не назвати виснажливим і знервованим, хоча і крутиться він не менш охоче. Максимальна швидкість по штатному спідометру після видалення обмежувача, що представляв з себе 2 проводка, підведених до спідометру і замкнутих мною навкоротко, склала 200км/год, але на жаль, керованості на швидкостях вище 160км/год очікувати не доводиться, але на крейсерських 120 рулиться дуже навіть. Все закономірно - цей мотоцикл класика, не гоночний болід, а створений він для тих, хто любить просто їздити. Але їздити все ж швидко. На підначки автомобілістів до прострілу від світлофора до світлофора я зазвичай кажу: «А вам не буде прикро потім?» Та й спортбайкер інший після «сутички» каже:"Ух ти! Не очікував! "