Yamaha XV 400 Virago (Невелика думка Yamaha XV 400 Virago)

Не так давно товариш мій захотів теж стати мотоциклістом і нікому не сказавши купив собі перший в його житті мотоцикл. Чому вибір припав саме на Вірагу, він виразно не зміг відповісти, але швидше за все сподобався зовні. Сподіваюся на те, що вам сподобатися моя невелика думка Yamaha XV 400 Virago. Трохи

розповім про мотоцикл. Ямаха віраго випускається з 1981 року. Буває у варіантах 250,400,535,700,750,900,1000 і 1100 обіймальному виконанні. Хтось стверджує що це спроба повторити Harley-Davidson Sportster, хто в ньому бачить неповторний дизайн. Мені ж здається і правду 400ка скидається на спортстера. Скажу відразу, Ямаху Віраго я вважаю не найкрасивішим чепером у своєму класі. З хорошого: у 400ки два баки, другий під вашим сидінням, бензин з нього подається електричним бензонасосом, який не рідко виходить з ладу. Кліренс у Віраго майже як у ендуро. Але посадка високувата. 400 не дуже проблемна, чого не скажеш про 535 кубової модельки, на форумах багато повідомлень про проблеми з 535 вірагою, але знову таки все вирішувано.

Мої товариш був першим власником цього апарату у нас в країні, тобто Ямаха була без пробігу по СНД, але довге зберігання на стоянці в Японії позначилися на мотоциклі. А передпродажної підготовки явно не було.
Мені довелося взяти участь у першому обслуговуванні мотоцикла, заодно і протестував його. Зовнішній вигляд був у нього на 4 +, трохи окису було на хромі і невелика вм'ятинка на баку. До фарби претензій не було, вона виблискувала наче недавно з конвеєра, хоча мотоцикл був 1997р. Акумулятор відразу замінили, так як рідний тримати заряд не хотів.

Невелика думка Yamaha XV 400 Virago. Відразу

після придбання апарат їхати нормально не бажав. Ну і де ж ця хвалена потужність? Адже Вірага найпотужніша (40 л. с) серед японських 400-ток 90х років. Звернулися до знайомого карбюраторника, він почистив і підшаманив карбюратори і вуаля, вірага і правду понеслася. Не скажу що відчув особливо різницю в динаміці з моїм Suzuki intruder 400. Ну раз пишуть що віраго потужніше, мабуть так воно і є, але я не відчув різниці між вірагою та інтрудером при їзді як одному так і вдвох. Зате відчув незручно високу посадку. По початку було відчуття що я за кермом скутера а не мотоцикла. У інтрудера центр тяжкості набагато нижче. Але знову таки все це справа звички, Yamaha Virago відмінна в управлінні і в поворотах вона добре керована і закладається майже до коліна. Їзда на ній комфортна, завдяки хорошій, м'якій підвісці, яка чудово ковтає вибоїни на дорозі. У Віраго повітряне охолодження, але перегрівів у заторах не бувало. Гальма теж адекватні для цього мотоцикла. Загалом це звичайний добротний японський мотоцикл, без будь-яких серйозних недоліків, але й особливих переваг перед іншими японськими чеперами схожого обсягу я не бачу. У всіх моделей є свої нюанси. Якщо вам дістанеться апарат в хорошому технічному стані, то служити він буде вірою і правдою.

Обслуговування апарату ніяких складнощів не викликало. Замінили всі рідини та фільтри. Паливний насос через пару днів відмовився працювати, але після розбирання, чищення і складання знову заробив і працює донині. Почистили від окислів сигнал. Замінили дзеркала на нові сферичні, ось власне і все обслуговування.

В експлуатації Yamaha Virago 400 виявився вельми невибагливим мотоциклом. Проблем з ним за весь час не виникало. Лише змінювали малсо і фільтри. Сподіваюся на те, що вам сподобалася моя невелика думка Yamaha XV 400 Virago.