Aprilia Tuono 1000 (Небесна ластівка)

Все почалося з того, що будучи у відрядженні я випадково опинився в мотосалоні. На той час я катався на Фаєрі 2004 р.в. мені було трохи за 40 і я вже починав подумувати про те, щоб пересісти з літрового спортбайка на щось пом'якше в сенсі підвіски. Дещо розпустив підвіску-стало краще але не на багато. Коротше думки про стріти вже з'являлися в голові.

І ось я потрапив в салон і мені відразу дуже сподобалися Мілле і Туоно. Дуже на мій погляд красиві мотики. Від Мілле я з жалем відійшов, так як міняти спорт на спорт сенсу не бачив, а з Туоно просто не хотів злазити. Поїхав додому під сильним враженням і почав ритися в інтернеті і виставив на продаж Фаєр. Незабаром з'явився покупець на Фаєр і я з ним розлучився (згадуючи тільки добрим словом). І я купую Туоно, як і хотів чорно-сірого кольору. Відтоді мотік подарував мені масу позитивних і яскравих емоцій і я жодного разу не пошкодував про вибір.

Отже висновки за роки еспáації. Висококласна підвіска, щільна, збита, чітко тримає траєкторію, в повороті абсолютно стабільний, йде як по рейках, дозволяючи акуратно використовувати переднє гальмо навіть в нахилі. Їхати помітно комфортніше ніж на спортбайку, хоча звичайно не ендуро. При цьому за порадою друзів заводські налаштування підвіски не чіпав. Стрітовське кермо здалося зручніше кліпонів, та й у поворот мот валився охочіше. Рулення легке і впевнене. Переднього гальма вистачає за очі. Заднім не звик і не користуюся. При різкому відкритті газу на швидкості спрацьовує стоковий демпфер, кермо смикнулося на частку секунди і відразу знову рівно.

Стихія цього мотка де він розкриє всі свої найкращі якості-швидкісне шосе з чергуванням прямиків і поворотів. Мот не широкий, короткобазний і в місті на ньому зручно. При дуже повільній їзді допомагаєш зчепленням (це відбувається на автоматі коли звикаєш). Перша швидкість трохи смикана, різковата, як у всіх В-твінів. Звикаєш швидко.

Замінив стоковий міні-вітровик на вище (Апрілія) стало суттєво краще боротися з вітром. Зараз комфортна швидкість до 160-180, після 200 недовго їхати можна але втомлюється шия. Мій зріст 188, при зрості нижче з вітром буде легше. На бак нахилятися дуже зручно, до 180 км вітер підпирає тебе і на прямій можна розслабити плечі. Далі буде здувати і руки доводиться напружувати. Розганявся до 245 по спідометру, далі набирати мот перестав.

Мотік з сухим картером, що дає можливість безкарно їздити на задньому, встає легко з газу, але я цим не захоплююся. Ще раз хочу підкреслити, що на мою думку мот обов'язково повинен подобатися зовні. Прям дуже повинен подобатися. У мене були сезони, коли їздив дуже мало. Але сам факт що поруч стоїть мот який подобається тобі, гріє душу.